Кожному доводилося зустрічати в лісі зогнилий березовий пень. Вдариш ногою - дрібної потертю розсиплеться деревина, але цілою і пружною залишиться береста. Люди давно помітили довговічність берести, її здатність не піддаватися гниттю. Берест підкладали під нижній вінець рубаної хати, щоб у нього не проникала вогкість. Плели з берести вологостійке взуття, обшивали човни-берестянки, робили знамениті тепер туяси, в яких молоко і квас навіть у спеку залишалися холодними. У Древній Русі берест використовували як папір. Завдяки бересту до нас дійшли рідкісні зразки давньоруської писемності, що дозволили вченим заглянути в далеке минуле.

З чого починається будь-яка творча робота? З творчого задуму майстра. Перш за все ми маємо визначитись що хочемо створити. Чи це буде маленький сувенір, чи велика подарункова робота, від цього залежить якої величини нам потрібен шматок бересту. Далі ми думаємо над тематикою нашої майбутньої роботи, яка може бути найрізноманітнішою: від старовинних будівель українського народного зодчества до білосніжних золотоверхих храмів, різьблених церков та чудернацьких куточків природи.

Наприкінці 1980-х років мистецтво художнього розпису по бересту справді масово "вийшло" на вулицю. У цей час у Києві можна було спостерігати характерне для перебудови явище. Численні артисти (від слова - "арт"): музики, співаки, художники, майстри народних промислів демонстрували свої надбання просто неба, на площах, у підземних переходах, біля станцій метро, на Андріївському узвозі. Тісне спілкування митців з широким колом глядачів призвело до вибуху популярності жанру мініатюри як найбільш доступного та демо-кратичного. Невеликі картинки у техніках акварелі, олії, флористики стають джерелом реального прибутку для художника, засобом швидкого самовираження. Виник цілий ряд течій, нових експериментальних композицій у різних техніках з нетрадиційними матеріалами: пір'я, горіхова та яєчна шкаралупка, мідний дріт тощо. Саме тоді знайшли поширення й мініатюри, виконані на березовій корі - береста.