Кожному доводилося зустрічати в лісі зогнилий березовий пень. Вдариш ногою - дрібної потертю розсиплеться деревина, але цілою і пружною залишиться береста. Люди давно помітили довговічність берести, її здатність не піддаватися гниттю. Берест підкладали під нижній вінець рубаної хати, щоб у нього не проникала вогкість. Плели з берести вологостійке взуття, обшивали човни-берестянки, робили знамениті тепер туяси, в яких молоко і квас навіть у спеку залишалися холодними. У Древній Русі берест використовували як папір. Завдяки бересту до нас дійшли рідкісні зразки давньоруської писемності, що дозволили вченим заглянути в далеке минуле.

Перед тим, як розпочати роботу, необхідно підготувати кору. Перш за все необхідно очистити кору від непотрібних частин, пилу та бруду.  Особливу увагу слід звернути на якість зворотного боку кори та очистити його від залишків деревини. Потім визначаємо, як саме буде розміщуватись сюжет картини. При цьому враховуємо фактуру кори, нарости та тріщини.

При створенні малюнку на бересті можна використовувати найрізноманітніші фарбові матеріали як водяні так і неводні. До водяних ми відносимо темперу, гуаш, акварель, до неводних – масляні фарби. В умовах шкільної майстерні найкращим варіантом для роботи є використання гуашевих і акварельних фарб. Вони не токсичні, доступні кожному і з їх допомогою можна домогтися досить-таки хороших результатів. Хоча більшість майстрів, мабуть, віддають перевагу темпері, і це правильно. Підготовлений до роботи шматок бересту приймає темперні фарби так, як і аркуш паперу. Крізь нанесений шар фарби буде просвічуватись рисунок фактури бересту, але не потрібно поспішати його закрити, а навпаки, необхідно його використати підібравши відповідні сюжети і тона.

Виконання картини на бересті не потребує якогось особливого робочого місця. Роботи по виконанню і оформленню можна проводити як в умовах шкільної майстерні, так і в умовах будь-якого навчального класу. У майстерні чи класі має бути відведене місце (стіл чи парта), де буде знаходитись дошка з твердої породи деревини чи ДСП для різання бересту на шматочки потрібних розмірів, для відрізання загрубілих частин кори та ін.. Поверхню дошки слід простругати і пошліфувати, вона має бути рівною і гладкою. Інструменти, які використовуються в роботі нескладні, не займають багато місця на столі і не потребують особливого кріплення, тому можуть розміщуватись безпосередньо на кришці робочого столу.

Берест можна заготовляти у будь-який час року. Але найміцніша і найгнучкіша кора буває на початку літа, чи восени у цей період верхні шари бересту легко відокремлюються від кори. Для практичності у використанні матеріалу знімаємо кору зі стовбурів беріз діаметром від 20 см і більше, оскільки отримаємо шматки бересту більших розмірів що цінно. Знімаємо бересту ми лише з давно повалених і відмерлих дерев, а ні в якому разі не з живого дерева. Якщо стовбур берези сухий, чи пролежав на землі у вологості кілька років, кора з нього знімається дуже легко, оскільки шар камбію між корою і деревиною знищений. Декоративною особливістю такого бересту є темно-коричневий або червоно-коричневий колір внутрішнього шару.

Мабуть, вам часто доводились чимало витрачати часу на пошуки оригінальних подарунків своїм друзям, батькам. Вироби, про які ведеться мова в посібнику, може стати гарним прикладом подарунку, сувеніру або ж просто – гарним оздобленням вашої оселі.
Картини на березовій корі мають дуже гарний вигляд, а для їх виготовлення не потрібно особливих витрат та вмінь. Традиційне зображення українського села на березовій корі замість звичного паперу чи полотна  дає можливість створювати оригінальні картини, що приносять радість оточуючим.

З чого починається будь-яка творча робота? З творчого задуму майстра. Перш за все ми маємо визначитись що хочемо створити. Чи це буде маленький сувенір, чи велика подарункова робота, від цього залежить якої величини нам потрібен шматок бересту. Далі ми думаємо над тематикою нашої майбутньої роботи, яка може бути найрізноманітнішою: від старовинних будівель українського народного зодчества до білосніжних золотоверхих храмів, різьблених церков та чудернацьких куточків природи.

Наприкінці 1980-х років мистецтво художнього розпису по бересту справді масово "вийшло" на вулицю. У цей час у Києві можна було спостерігати характерне для перебудови явище. Численні артисти (від слова - "арт"): музики, співаки, художники, майстри народних промислів демонстрували свої надбання просто неба, на площах, у підземних переходах, біля станцій метро, на Андріївському узвозі. Тісне спілкування митців з широким колом глядачів призвело до вибуху популярності жанру мініатюри як найбільш доступного та демо-кратичного. Невеликі картинки у техніках акварелі, олії, флористики стають джерелом реального прибутку для художника, засобом швидкого самовираження. Виник цілий ряд течій, нових експериментальних композицій у різних техніках з нетрадиційними матеріалами: пір'я, горіхова та яєчна шкаралупка, мідний дріт тощо. Саме тоді знайшли поширення й мініатюри, виконані на березовій корі - береста.